казки про інформатику

Рятівник короля

В одній далекій-далекій країні ЕОМ,  живе багато-багато різних електрообчислювальних машин. Всі вони різного розміру і форми. Вони, як і люди, можуть радіти, сміятись, сумувати, відпочивати. Але найбільше, що вони люблять, це працювати. Вони можуть працювати дуже довго, та не втомлюватися, на відміну від людей. Всі машини дуже довго сперечалися, хто з них головний. Кожен доводив, що він головний, він намагався виконати найважчу роботу, і виконати її якомога скоріше, якомога більше, якомога краще.

            Дуже довго сперечались вони. Через деякий час все ж змогли вибрати кращих з кращих. Та цим справу не вирішили. Бо кращі з кращих сперечались між собою, хто ж з них найкращий. Вирішили вони провести все чесним шляхом. Кожен повинен був назвати того, хто на його думку, був гідним правити країною ЕОМ. Один з них називав машину, а той хто вважав, що вона може бути гідною звання короля країни ЕОМ, повинен був подати сигнал. Кожен звичайно подавав сигнал лише за себе.

            Жив у цій країні один великий, сильний, потужний, розумний комп’ютер. Він був дуже працьовитим і мудрим. Він подавав сигнал за кожного учасника і всі були йому вдячні. А коли прийшла черга до нього, то всі машини на знак вдячності подали за нього сигнал. Таким чином, завдяки своїй мудрості, винахідливості, він став Королем країни ЕОМ.

            Та яким би мудрим і винахідливим не був Комп’ютер, була в нього одна проблема.

Він не міг говорити. Без сумніву він виконував всі завдання найшвидше і найкраще, цим подавав приклад всім іншим жителям країни. Він мудро вирішував всі проблеми, та не міг їх озвучити. Тож коли він став Королем країни ЕОМ, виникла потреба в тому, щоб якось розуміти те, про що говорить Комп’ютер.

            Зібрались Королівські радники і почали вирішувати проблему. Довго вони радились, а вихід знайти не могли, вони навіть звертались до найкращих майстрів-лікарів, та вони лише безпорадно розводили руками.

            Якось одного разу один з радників почув, як говорили між собою дві колонки:

-          Ой, подруго, вчора з далекої подорожі повернувся Принц Диск!

-          Ах! Він напевне розповів тобі багато цікавого!

-          Так! Ата найбільше мені сподобалась розповідь про те, що в нашій сусідній країні живе такий пристрій, який все що йому кажуть виводить на папір. Звати його Принтер.

Відправились радники до сусідньої країни Пристроїв і привезли звідти Принтер. З того часу Король Комп’ютер все,що хоче сказати передає Принтеру, а той виводить на папір. 

Забувайко

Колись дуже-дуже давно, коли люди ще вміли рахувати лише на пальцях, жив собі хлопчик, якого звали Забувайко, тому що він весь час забував все те, що йому говорили. Якось одного разу він пообіцяв своїй бабусі допомогти їй назбирати квітів. Але він знав що обов’язково забуде тому взяв хустинку і зав’язав вузлик. Не наступний день він дістав хустинку і побачив вузлик, пригадав обіцянку, яку дав бабусі. Він побіг і допоміг її, а вузлик залишив напам’ять про цей день. Наступного дня мама попросила Забувайка віднести до тітки деякі речі і він знову, щоб не забути зав’язав вузлик. Це вже був другий вузлик на його хустинці. І він знову виконав прохання матері. Йому дуже сподобалась ідея з вузликами, і він вирішив робити так щоразу.

            Через деякий час йому стало цікаво, скільки речей він не забув зробити. Дізнатись це  було легко, адже щоразу він зав’язував вузлик. Він дістав хустинку з кармана  і порахував вузлики, які були  на ній. Їх було 4. Забувайку дуже сподобалась ця ідея і він вирішив продовжувати далі.

            Минали дні, а Забувайко і далі продовжував зав’язувати вузлики, щоб нагадувати собі про те, що він має зробити. Якось одного дня він хотів зав’язати на хустинці вузлик , щоб не забути допомогти татові, але місця на  хустинці не було. Він дуже засмутився, що не може зав’язати вузлик, вирішив порахувати їх і розв’язати. Порахував – їх виявилось 10. Жаль стало Забувайку розв’язувати вузлики Адже дуже цікаво було дізнатися скільки разів він не абу щось виконати. Він довго дивився на хустинку. Раптом до нього прийшла ідея : « Я зав’яжу ще один вузлик на першому і буду бачити, що їх там два. » Так і зробив Забувайко. Згодом про його цікаву теорію дізнались його друзі, а потім батьки.

            Через деякий час такі вузлики почали використовувати і інші люди. Якщо на першому вузлику був зав’язаний другий, то говорили що це другий десяток. Тобто кількість вузликів які були зав’язані на першому вузлику прийнято було вважати кількістю десятків, а решту – кількістю одиниць. Люди були щиро вдячні Забувайку за такий цікавий метод обчислення і перестали називати його Забувайком.  

Близнюки колонки

Жили собі на світі два брати колонки. Одного звали Звук,   а іншого Голос. Жили вони в маленькому селі, далеко від цивілізації. А виховувала двох братів стара і мудра мати Клава, а батько в них вже давно помер. Були колонки напівсиротами. І вирішила стара жінка гарно виховати своїх синів і вивести в люди попри всі злигодні. Дуже мріяла стара мати , щоб її синочки служили при дворі короля Монітора.

Сини дуже швидко зростали, не по роках, а по годинах. Скоро їм вже виповнилось по 19 років і стали вони енергійними, сильними і веселими парубками. Вони часто бачили, як їх матуся плаче по ночах від того, що немає родині за що жити. І вирішили вони будь-що вивести себе , свою маму і , отже, своїх нащадків в люди. Щоб більше ніколи не страждати від нужди, жити в достатку.

Одного разу по всьому королівству швидко пролетіла новина – король Монітор шукав собі слугу. Монітор був німим і довго обходився тим, що все, що йому треба сказати , або оголосити для народу він записував на папері. Але скоро йому вже це набридло і він вирішив знайти собі такого служника, який зміг би одразу зрозуміти , чого хоче король і оголосити це. З усіх усюд посунули до королівства потоки парубків і дівчат, старих і молодих для того, щоб влаштуватись в короля на службу. Адже служба в короля вважалась в той час дуже престижною роботою, адже його слуги мали багато почестей, гарно жили і отримували милість від розумного і мудрого короля до самої смерті. А ще до того ж , він пообіцяв, що новий служник оголоситься не його служником , а партнером і буде допомагати управляти королівством …

Дуже довго шукали потрібного слуга, але ніхто не підходив тим вимогам, які вимагав король. Вирішили свою долю випробувати і двоє братів Звук і Голос. Шість днів і шість ночей стояли вони в черзі до Монітора і , нарешті, настала їх черга. З-поміж усіх присутніх король обрав саме їх і ще двох парубків. Але ж королю потрібен був тільки один. І слуги короля почали влаштовувати їм різні випробування. Один із претендентів, одразу після першого випробування зізнався, що він зовсім не розуміє, що король хоче сказати, а обрали його випадково, бо тоді він сам не підозрюючи того сказав, чого хоче Монітор. Але то був просто збіг обставин. Другий претендент також дуже скоро покинув поле випробувань. Залишилось двоє братів, але вони були зовсім рівні за своїми силами, як би не старались слуги придумувати найрізноманітніші випробування. І вирішив король залишити їх обох . І ніколи потім не пожалів про це…

Виповнилось бажання братів колонок. Вони більше ніколи не жили в злигоднях. І забрали до себе свою матусю і також влаштували її на службу до короля – друкаркою. Вона була дуже мудрою і всі в королівстві її поважали. Ось і казки кінець, а хто слухав – молоде

Як пальці наших з біди врятували

Колись давно на землі жило всього два народи :  руси і чужинці. Це були , звичайно ж , ворогуючі народи. Вони постійно воювали  , бились за територію. Але був такий окремий великий шматок землі біля Чорного моря, який був дуже родючий і за який , кожен з народів готовий був змагатись і воювати до кінця. На цій землі родив гарний урожай. Тут було дуже багато корисних копалин, а особливо дорогоцінних: золота, срібла. Було також дуже-дуже багато дичини, а це було основною їжею у древніх народів. Росли тут чудові , завжди до співаючі овочі, як у раю, смачні фрукти. Ця райська земля була дуже великою спокусою. Але охоронялась вона Богом, він не давав , щоб жоден з народів його завоював. Криваві війни точились не рік , і не два , а століттями. Бог  завжди слідкував за тим, що ж відбувається на землі і все це так набридло йому, що він придумав, як же розподілити землю і кому вона достанеться, тому що Йому вже набридли ці всі нескінчені смерті.

Одного разу у вісні до вождів двох народів з’явився старий  дідок і промовив : «Ця земля буде вашою, якщо ви визначите , скільки засохлих фікусів тут знаходиться. Переможений в жодному разі не буде зазіхати на цю землю. Але два народи будуть жити в мирі і щасливо. А якщо ніхто не порахує, Все людство на землі буде знищене…» І з цими словами дідок зник. Вождь чужинців вирішив зустрітись із вождем русів. Довго тривала ця розмова, адже була вона дуже ворожою, а до того ж вожді не зовсім розуміли один одного , бо говорили на різних мовах. Але великими зусиллями вони домовились і зрозуміли, що їм приснився одинаків сон і вирішили рахувати фікуси.

На жаль, наші предки не вміли рахувати, але вони так боялись смерті, що вирішали будь-що порахувати ці злощасні дерева.

Чужинці вирішили діяти всі разам, розбившись на невеличкі групи і , зустрівши на своєму шляху  фікус, вони домовились класти пір’їну під дерево. Вони зовсім не розуміли механізму обчислення тому в них нічого не вийшло, хоч вони багато разів пробували. Адже коли кожна група клала під один і той самий фікус пір’їну,  то те саме дерево вони рахували кілька разів. І кожного разу в них отримувався інший результат, бо не всі групи об’їжджали  кожне дерево.

Вождь русів був дуже розумний, він відібрав зі свого війська найрозумніших парубків і вирушив разом з ними одним загоном. Вони поділили землю на частки.  Руси дуже добре знали цю землю, не дарма ж стільки воювали за неї .На кожне нове дерево вождь сказав одному із слуг загортати пальця на руці. Той так і зробив і вони дуже швидко об’їхали всю землю, нарахувавши 18 фікусів.

Бог був дуже радий, що руси виявились такими розумними і подарував двом народам життя, а русам ще й цю чудову землю. І з того часу два народи жили в мирі, адже одні здобули те, що хотіли, а інші були вдячні за спасені  життя.

Ось так пальці наших з біди врятували.

Чарівна скринька»

В три далекому царстві в великому господарстві жив-був собі Системний Блок. Жив поживав і добра наживав, не знаючи ні біди, ні лиха.

І одного разу коли Системний Блок гуляв галявиною, йому довелося почути розмову, якою він дуже сильно перейнявся. Як на диво це були герцог Монітор та сестрички-близнючки Колонки.

- Я, найнеобхідніший в нашій країні,- вигукнув Монітор,- лише я можу показати вам як виглядає ваша робота, лише мені під силу виводити на поверхню всю інформацію!

 - Ні, ні! Це не правда,- обурювалися сестрички,- можливо це і правда, що ти робиш все так, щоб показати нам ту чи іншу інформацію, але найголовніше місце в країні Сучасних Пристроїв займаємо ми – сестрички-близнючки Колонки. А особливо я,- сказала старша на три хвилина сестра,0- бо я маю кнопки для регулювання звуків.

Почувши цю ромову Системний Блок не міг пройти повз них і не відреагувати.

- Що ви таке говорите! Що за нісенітниця? Невже ви вважаєте, що ви кращі від мене? Та я «серце комп’ютера» , «чарівна скринька», без якої ні ти Монітор, ні ви сестри Колонки не зможете жити без мене, коли мене не буде поруч. І лише мені вирішувати чи жити вам, і коли саме жити.

- Ах, це правда,- зітхнули Колонки і змирилися з цим.

- Так, це дійсно, так!- доповнив Монітор.

- Дозвольте відкланятись,- сказав Монітор. Поклонившись Системному Блоку, пішов своєю дорогою.

А за ним і сестрички-близнючки Колонки пішли.

Системний Блок не довго думаючи пішов до королівства і наказав зібрати всі-всі сучасні пристрої, які жили в королівстві. На зібрання прийшли всі: і Монітор, і сестрички Колонки, і тітонька Мишка, і навіть старенька бабуся Клавіатура прийшла, почувши про те, що всі збираються  при дворі короля.

Монітор та Колонки виступили першими, бо вже були переконані в тому, що Системний Блок є найкращим претендентом на місце короля. Пристрої не довго думали, бо сестрички-близнючки Колонки говорили дуже переконливо, і всі о єдиного проголосували за нового короля, якого звали – Системний Блок.

І з тих пір всі жили дружно, в мирі та злагоді. І ніхто не суперечив на запитання «Хто найнеобхідніший в нашій країні», а добре знали, що це вельмишановний король Системний Блок.

Довгоочікуваний син»

За горами, за морями, за прекрасними мостами на острові Саламін в Егейському морі існувала країна Циферія. І жили в тій країні люди, добре жили та процвітали, лиха не бачили, тільки раділи життю. Звали короля Циркуль, а королеву – Математика.

            Жили вони в любові та злагоді. Але не мали вони дітей, довго не мали і через це сильно сумували. Жили-сумували, але про народ дорогий не забували. Чим тільки могли допомагали. Простий народ йому за це віддячував відданістю, чесністю та пошаною.

            Та ось настала та чудова хвилина і народилась у короля дитина. Радості від того було більше чим треба, бо хвалилися про неї кому й нетреба.  Бенкети робили та різні вечері, на честь того сина, що так довго чекали. Король з королевою довго думали-гадали і Абаком його назвали. Синочок любий королівський, не знав ні злиднів, ні турбот. І ось пройшло не мало часу, як Абак не змарнувавши часу, почав учитися читати.

            Синочок був не просто так, а ще читав він і писав, бо мав хороших на той час учителів своїх. Абак розумний був хлопчисько, вмів рахувати дуже швидко. Він міг за швидку хвилину вивчити незліченно.

            Одного разу він гуляв, на берег річки він попав. Знайшов там дивні камінці, та й зробив з них одиниці. Поклавши їх він на піску,провів він ще одну риску. Добавив ще тих чудових камінців, утворивши десятки. Ось так розумний Абак учився рахувати камінці. Але він не завжди мав час ля того щоб піти до берега моря. Тому накази він давав своїм вірним слугам, щоб до його кімнати принесли пісок і камінці, але щоб було зручніше, то все робив на дощечці.

            І в час цей добрий, і простий, під час того як син знов таки ж рахував, до нього дехто завітав, побачивши все те, що він робив. А це була людина не проста, він знав багато і винайшов предметів не мало. Тому він часу не марнував, а все працював і працював.

            І тут настав цей день чудовий, коли винайшли пристрій новий. Про цю подію знав весь світ і дивувались в цю  ж мить. Пройшло не мало літ з тих пір, як це все відбулось. Та пристрій не зникав, а все кращав.

Абак – це пристрій не простий. Це дошка або «Саламинська дошка», названа по назві острова Саламін в Егейському морі. Дощечку посипали морським піском, по якому проходились борозенки, на яких камінчиками позначились числа. Одна борозенка відповідала одиницям, інша – десяткам і так далі. Ну а якщо в якійсь борозенці при рахунку набиралось більше десяти камінців, то їх знімали і додавали один камінець в наступному розряді.

           

Казка «Покоління ЕОМ»

Ми знаємо, що перші обчислювальні машини почали створювати такі видатні люди, як Блез Паскаль, Чарльз Бебідж та багато інших видатних людей. На основі перших обчислювальних машин почали створювати нові обчислювальні машини, які працювали на електричному струму, їх називали електронно обчислювальні машини або ЕОМ.

Тому виникло нове царство обчислювальних машин – ЕОМ.

Першу ЕОМ було створено 1944 року в Гарвардському  університеті  (США). Вона була на електронних лампах , мала автоматичне програмне оперування (18 тис. ламп , 1500  електромеханічних реле) , виконувала 5000 оп/с . В 1950 р. під  керівництвом  академіка  Лебедева в Києві  створена перша вітчизняна ЕОМ(МЕОМ), опісля – БЭСМ-1, М-КО, Урал, Дніпро, Мінськ .

Царство ЕОМ поділили на кілька поколінь.

1-е покоління ЕОМ . Основним елементом ЕОМ першого покоління є електронна лампа. З’явились ці машини в 50-і рр. Серед них БЭСМ-1, Урал-1, М-1, М-3… Вони були значних розмірів, мали невисоку надійність в роботі і слабке програмне забезпечення . Швидкість виконання програм  не перевищувала  2-3 тис. оп/с. Ємність  оперативної пам’яті (ОП) – 2 Кб , або 2048 машинних слів, довжиною 48 подвійних знаків.

В  ЕОМ  першого  покоління були використані основні логічні принципи побудови машин і продемонстровані можливості цифрової обчислювальної техніки.

2-е покоління – напівпровідникові, 60-і роки , декілька сот тисяч оп/с. Для них були створені мови програмування , такі як: Фортран , Алгол , Кобол , які застосовують і до цього часу . Розроблено пакети прикладних програм , з яких сформовані бібліотеки , що спростило працю програмістів . В ЕОМ  цього покоління елементною базою використовуються транзистори . Поява   напівпровідникових елементів в електронних схемах явно збільшила місткість ОП, надійність і швидкість  роботи ЕОМ. Значно зменшились і розміри .

З  появою машин другого покоління значно розширилась сфера  використання ЕОМ, головним чином  за рахунок розвитку програмного забезпечення . З’являються  також спеціалізовані машини, наприклад ЕОМ для вирішення економічних задач, для керуванням виробництвом  …          

      До  них відносяться “Мінськ-22” , “Мінськ-32”, БЭСМ-3, Урал-16, М-222…

      Серед  ЕОМ  другого покоління особливо  виділяється  БЭСМ–6 , яка володіла швидкодією близько  мільйона оп/с  і  ОП  від  32 Кб  до  128 Кб .

      3-е покоління склали машини на інтегральних схемах  та  комплекси  машин  з швидкістю в декілька млн. операцій на секунду . Інтегральна схема – це логічно закінчений функціональний блок , який  відповідає достатньо складній транзисторній схемі . Розміри такого блоку невеликі. Завдяки інтегральним  схемам вдалося значно покращити техніко-експлуатаційні характеристики ЕОМ. Машини третього  покоління - це вже програмно-сумісні ЕОМ , тобто розроблені  програми мали використовуватись на всіх машинах цього роду. Випуск  таких  ЕОМ  почала з 1965 р. фірма ІВМ , а з 1969 р. держави РЕВ також освоїли їх випуск - це серія ЄС ЕОМ , 17 моделей випущені  і  використовуються  до цього часу ( ЕС-1022, ЕС-1036 , ЕС-1065 ). До цього покоління відносять машини серії СМ ( міні ЕОМ ) для АСУ-ТП з багатотермінальною системою в реальному режимі часу.

Всі ЕОМ третього покоління видимо відрізняються від попередніх . По-перше, вони проводять операції вихідною буквенно-цифровою інформацією . Одиницею вимірювання  пам’яті  є  байт , в якому зберігається 8 біт .  В зв’язку  з  цим  змінюється система команд  ЕОМ . По-друге в ній ма-шинне слово стандартної довжини містить 4 байти. Розглядаються також напівслова (2 байти) і подвійні слова (8 байт). По-третє вони мають можливість паралельно застосовувати різні пристрої . З’являються багатопрограмні ЕОМ , які одночасно можуть виконувати декілька програм (принцип мультипрограмування). Принцип мультипрограмування  , об’єднання систем програмування  , тоб-то систем методів і прийомів забезпечення зручного і швидкого обміну інформацією між людиною і машиною на рівні машинних кодів, високий рівень технічної стандартизації — всі ці якості  характеризують  ЕС—ЕОМ.

4-е покоління  ЕОМ  розробляється в цей час: це ЕОМ на великих інтегральних схемах (ВІС) та мікропроцесорах ; багатомашинні та багатопроцесорні обчислювальні системи зі швидкістю в сотні млн. операцій на секунду ,  значною ємністю електронної пам’яті , малими  габаритами,  розвинутими програмно-операційними системами. Сюди відносять і персональні комп’ютери(ПК).

ЕОМ  цього покоління  забезпечують  комунікаційне  використання  обчислювальної  пам’яті. Вони зв’язані в єдину обчислювальну сітку.

Поява  мікропроцесорів  в  70-і  рр. є важливим еволюційним етапом  в  розвитку  обчислювальної техніки. Завдяки мікропроцесору , який  являє собою центральний  блок обчислювальної системи , розміщеному на одному кристалі кремнію , розміром в декілька міліметрів, стало можливим створення персонального комп’ютера (ПК).

Сучасний  ПК  невеликих  розмірів і складається  з трьох  основних  елементів : системного блока , клавіатури і дисплея.

Комп’ютери на сучасному етапі розвитку людства.

5-е покоління : тут попереду японські фірми – виробники ЕОМ та робототехніки. Швидкодія комплексів машин  досягне млрд. оп/с , вони будуть мати елементи штучного інтелекту , тобто будуть не тільки обчислювальні , а й “думаючі” машини.

В 1987 р. було  повідомлення  про те , що японська  електротехнічна  компанія “Фуджицу” , вперше в історії розробила технологію так званого нейрокомп’ютера , який функціонує  частково за принципом мозку людини .

Виникнення  міні-ЕОМ на  початку  60-х рр. було  пов’язане  з  бажанням  відмовитись від цифрових комп’ютерів вузькоспеціального призначення . Поява терміну  “міні-ЕОМ”  в 1968 р. спричинена  випуском фірмою  DЕС  удосконаленої версії універсального контролера РДР-8 . На той час склалися дві основні групи споживачів міні-ЕОМ та два різні варіанти призначення їм технічно-програмних засобів . Перша група – це промислові підприємства , постачання яких  виконується  великими партіями. Друга  група – це  кінцеві  користувачі , які  використовують міні-ЕОМ для  вирішення конкретних  завдань  автоматизації  обробки  інформації  в технологічних  процесах , наукових досліджень тощо. Ця  група  користувачів вже на рубежі 70-х рр.  почала  використовувати міні-ЕОМ  в  режимах , традиційних  для  стаціонарних  великогабаритних ЕОМ.

Досягнення напівпровідникової технології наприкінці 60-х рр. призвели до створення великих  інтегральних схем  (ВІС) , що дало можливість технологічно використовувати  універсальний  процесор  на одному  кристалі . Фірма  Intel, виконуючи  в 1969 р. замовлення  японської компанії ,  запропонувала  замість спеціалізованого набору  ВІС  створити універсальний  процесор  на  кристалі , який потім  може бути  запрограмований  на виконання функцій , визначених замовником . В 1971 р. ця фірма і  розробила перший такий  мікропроцесор . Успіх  мікропроцесорів , на думку одного із засновників Intel  п. Мура  , полягає  в “швидкому знижені вартості в розрахунку на виконану функцію , тому що цей чинник був завжди основним двигуном розвитку технологій”.

За перші 10 років виробництва загальний парк  міні-ЕОМ досяг  200 тис. екземплярів , а обсяг світового виробництва мікропроцесорів  в 1984 р. оцінювався вже на рівні  200  млн. екземплярів .

Універсальна міні-ЕОМ – це колективний інструмент для вирішення проблеми , в якій зацікавлена група  людей , а  універсальна  мікро-ЕОМ – це вже індивідуальний  інструмент, тобто персональна ЕОМ (ПЕОМ) . Сумарний обсяг продажу ПЕОМ в 1987 р. став більш на 50% вище обсягу  продажу  великих ЕОМ . При створенні перших міні  ЕОМ , коли  вартість програмування була на порядок нижча вартості універсальних на апаратному рівні пристроїв , які користувачеві треба було запрограмувати на конкретні задачі , було економічно обгрунтовано.

В даний  час вартість програмування  в середньому  в 2-3 рази перевищує  (за  час “життя”    вибору ) вартість  первинних  витрат  на придбання апаратури , тому головним стає  створення   та  використання універсальних засобів  програмування , які дають  можливість  самим  користувачам оперативно програмувати всі свої задачі на одних і тих же апаратних засобах.

         Розрізняють два нових типи обчислювальних засобів :

-              мікропроцесор – масовий  універсальний  перетворювач  інформації , основне призначення якого — роздріблення  машинного “інтелекту” до  рівня  блоків , вузлів та окремих деталей спеціалізованих систем контролю та керування  з метою підвищення  ефективності  та  розширення функціональних можливостей ;

-              мікро-ЕОМ в  режимі індивідуальної , діалогової  системи , тобто  персональний комп’ютер (ПК) – масовий  інструмент  “посилення  природних  здібностей людського розуму “ , який  дає можливість широкому колу користувачів  самостійно  виконувати  процес формалізації своїх професійних знань.   

Читаючи цю казку ви вже маєте знання про ті покоління, які пройшли ЕОМ.

Казка  «Модеми і факс-модеми».

Двадцять перше століття світ Інформації, тому і суспільство називається інформаційним. Причиною виникнення країни комп’ютерної техніки стало оброблення, збереження, передача великої кількості інформації. Кожен житель комп’ютерної техніки виконував певну функцію, що до інформації. Одні жителі чарівної скриньки зберігали інформацію в собі – це був цар чарівної скриньки , якого звали «Вінчестер» або ще його називали «Жорсткий диск» і він визначає об’єм інформації у байтах, Кбайтах, Мбайтаах, Гбайтах та Тбайтах. Інший пристрій обробляє потік інформації – це був пан «Процесор», який за одну секунду може обробити велику кількість інформації. Тому кожен житель чарівної скриньки за щось відповідав, щоб не порушити роботу самого комп’ютера.  

З появою глобальної мережі «Інтернет», яку ще називають «павутиною» з’явилися нові підлеглі комп’ютера – це модем та факс-модем.

«Інтернет» – це зв'язок комп’ютера з іншим комп’ютером через телефону лінію. Тому щоб був цей зв'язок , виникли такі пристрої як модем і факс-модем.

Модем пристрій, що дозволяє комп'ютеру виходити на зв'язок з іншим комп'ютером за допомогою телефонних ліній.

Факс-модем – модем, що дозволяє також приймати і посилати факсимільні повідомлення.

По своєму зовнішньому вигляду і місцю установки модеми підрозділяються на внутрішніх і зовнішніх. Внутрішні модеми у вигляді електронних плат, що встановлюється безпосередньо в комп'ютер, а зовнішні - автономний пристрій, що під'єднується до одного з портів.

Зовнішній модем стоїть, як правило, трохи дорожче внутрішнього того ж типу із-за зовнішньої привабливості (індикатори, регулятор гучність) і легшої установки.

Ці два пристрої характеризуються певними параметрами. Основний параметр в роботі модему - швидкість передачі даних. Вона вимірюється в bps (бітів в секунду) і встановлюється виробником в 2400,9600,14400,16800,19200 або 28800 bps.

Також важливими показниками в сучасних модемах є наявність режиму корекції помилок і режиму стискування даних. Перший режим забезпечує додаткові сигнали, за допомогою яких модеми здійснюють перевірку даних на двох кінцях лінії і відкидають немаркіровану інформацію, а другою стискує інформацію для швидшої і чіткішої її передачі, а потім відновлює її на одержуючому модемі. Обидва ці режиму помітно збільшують швидкість і чистоту передачі інформації, особливо в російських телефонних лініях.

Країна модемів або виробник модемів "Hayes Microcomputer Products" прийняв основні стандарти для команд модемів включаючи набір AT- команд, за допомогою яких користувач може безпосередньо управляти роботою модему. Сьогодні Hayes-стандартами

користуються переважна більшість фірм у всьому світі і кращі модеми є Hayes-сумісні.

Також існують світові стандарти швидкості модему, стискування даних і корекції помилок. Ці стандарти встановлюються комітетом ITU-T (стандарт CCITT) і фірмою Microcom (стандарт MNP) .

Найпоширеніші стандарти CCITT сьогодні: стандарт швидкості 9600 bps - V. 32 і швидкості 14400 bps - V. 32bis; стандарт корекції помилок - V. 42; стандарт стискування даних з коефіцієнтом 4: 1 V. 42bis.

Основні стандарти пересилки факсимільних повідомлень - Class 1 і Groop IV, що підтримують швидкість до 19200 bps і стискування даних.

Але настав сучасний світ, тому світовому ринку модемів фактично правлять 2 фірми: ZYXEL і US Robotics. Вони проводять найшвидкісніші і самі якісні модеми і факс-модеми. Модеми ZYXEL мають можливість відтворення голосу записаного в цифровому режимі і стискування мовних сигналів, що дозволяє використовувати їх як автовідповідачі. Також деякі моделі

ZYXEL U-1496 і US Robotics Courier забезпечені перемикачем мова/дані, вбудованим тестуванням і іншими корисними функціями.

Серед новинок останніх років в країні модемів можна також виділити спеціальні модеми для Notebook'ів, що поставляються на платах типу PCMCIA. Ці плати дуже зручні своєю компактністю, вони дозволяють комп'ютеру не віддавати вільний COM-порт під зовнішній модем.

   Останні роки попит на модеми і факс-модеми став достатньо високий, оскільки вони необхідні тому, що практично кожна людина працює на комп'ютері. Модеми дозволяють достатньо швидко передавати з одного комп'ютера на іншій пакети документів і зв'язуватися по електронній пошті, а також забезпечують доступ в глобальні світові мережі (Internet і ін.) для встановлення контактів із зарубіжними партнерами.

Ось така казка про модем та факс-модем. Але із зміною часу напевне і зміниться швидкість передачі інформації з одного комп’ютера на інший комп’ютер, а також зміниться підключення до комп’ютера.

На все добре!!!

До нових зустрічей!!!